Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 918/391/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року у справі №918/391/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

Встановив:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" про визнання права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції №274, що знаходиться за адресою: Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та витребування цього майна з незаконного володіння відповідача.

До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання, в якому на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної трансформаторної підстанції, укладений 13 серпня 2004 року між відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції № 274, що знаходиться за адресою: Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88. Відповідача зобов'язано повернути зазначену будівлю позивачу. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач є правонаступником прав і обов'язків Державної акціонерної енергетичної компанії "Рівнеобленерго", створеної на підставі Указу Президента України від 9 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", до статутного фонду якої, в процесі корпоратизації, згідно затвердженого 28 листопада 2002 року Міністерством палива та енергетики України Переліку нерухомого майна, включено будівельну частину закритої трансформаторної підстанції № 274, що знаходиться на території цегельного заводу в селі Городок Рівненської області. Даний Перелік, згідно п. 2.2 наказу Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", вважається правовстановлюючим документом.

18 липня 2003 року за договором купівлі-продажу приватне підприємство "Нива" продало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" придбало цегельний завод, який знаходиться за адресою: Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, до складу якого входила трансформаторна підстанція.

Право власності на дане майно рішенням господарського суду Рівненської області від 29 березня 2004 року у справі № 14/91 визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест".

За договором купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" продало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" придбало трансформаторну підстанцію, розташовану за адресою: Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 29 березня 2004 року у справі № 14/91 за апеляційною скаргою позивача скасовано в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" права власності на будівлю трансформаторної підстанції, оскільки ця будівля належить на праві власності публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" і перебуває у нього на балансі.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що передача спірної будівлі у власність відповідача була незаконною.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що наказ Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" скасований наказом Фонду державного майна України № 906 від 24 травня 2002 року, який, в свою чергу, скасований наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25 листопада 2003 року. Крім того, у справі № 14/91 питання про визнання права власності на спірне майно за публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" не розглядалось. Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно є лише одним з документів, необхідних для підтвердження права власності на нерухоме майно, а не правовстановлюючим документом на нього. Право власності позивача на передане до його статутного капіталу нерухоме майно підлягало обов'язковій державній реєстрації з видачею відповідного свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно. У встановленому законом порядку, зокрема, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, позивач до уповноваженого органу з метою отримання відповідного правопідтверджуючого документа не звертався, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно не отримав. При цьому, доказів, які б давали можливість встановити тотожність об'єкту, на який позивач просить визнати право власності, з об'єктом, який перебуває у володінні відповідача, матеріали справи не містять.

Клопотання позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної трансформаторної підстанції, укладеного 13 серпня 2004 року між відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест", залишено без задоволення з посиланням на те, що норми п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору є правом, а не обов'язком суду, а тому таке питання у кожному конкретному випадку вирішується судом з власної ініціативи, а не за клопотанням сторони чи іншого учасника процесу. Під час розгляду справи правових підстав для визнання недійсною зазначеної угоди судом не встановлено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог про визнання права власності на об'єкт нерухомості та зобов'язання відповідача повернути його позивачу, виходячи з таких підстав.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергетичної компанії "Рівнеобленерго" під час корпоратизації, на 338 аркушах, є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на закриту трансформаторну підстанцію № 274 у селі Городок Рівненської області по вул. Барона Штейнгеля, 88.

У справі № 14/91 Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що позивач здійснює використання будівлі вказаної трансформаторної підстанції, що підтверджується паспортом технічного стану будівлі, виготовленим в червні 2006 року. Крім того, судом встановлено факт відсутності у приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Техноівест" 18 липня 2003 року уклало договір купівлі-продажу трансформаторної підстанції, будь-яких правовстановлюючих документів на трансформаторну підстанцію. Відтак, визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" права власності на зазначений об'єкт лише на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2003 року є неправомірним і порушує права позивача, як власника спірного майна.

Судом встановлено, що станом на липень 1995 року, коли відбулась корпоратизація позивача, не було нормативно визначено порядку підтвердження права власності на майно підприємств, які були створені шляхом корпоратизації. З липня 1998 року всі підприємства, які були корпоратизовані до вказаного періоду, отримують нормативно визначений документ, який може бути виданий органом приватизації (корпоратизації) на підтвердження права власності - Перелік нерухомого майна, яке передане до статутного фонду вказаних підприємств.

Згідно п. 1.2 наказу Фонду державного майна України № 906 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" від 24 травня 2002 року його дія поширюється на випадки підтвердження права власності на нерухоме майно, що передане до статутного фонду акціонерних товариств, перетворених з державних підприємств в процесі корпоратизації.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 цього наказу на вимогу відкритих акціонерних товариств державний орган приватизації видає перелік об'єктів нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

Скасування дії наказу Фонду державного майна України № 906 у листопаді 2003 року не свідчить про скасування Переліку нерухомого майна як правовстановлюючого документу, що підтверджує факт виникнення права власності на нерухомість корпоратизованих підприємств.

При цьому, питання тотожності об'єкта, на який позивач просить визнати право власності, з об'єктом, який перебуває у володінні відповідача, вирішувалось Рівненським апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 14/91 і така тотожність судом встановлена у постанові від 6 листопада 2013 року.

В силу приписів норм ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Положеннями ст. 346 Цивільного кодексу України не передбачено підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому, в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

При цьому, не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості та витребування цього об'єкта з незаконного володіння відповідача є обґрунтованим, правомірним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", викладені в касаційній скарзі, стосовно порушення апеляційним господарським судом положень ст. 35 господарського процесуального кодексу України, оскільки судом надано фактам, встановленим в постанові рівненського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року у справі № 14/91, преюдиціальний характер, тоді як суб'єктний склад справи № 14/91 та № справи № 918/391/14 не є тотожнім, є помилковими.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року у справі № 14/91 встановлені факти, що безпосередньо стосуються позивача у справі № 918/391/14, а тому ці факти мають преюдиціальний характер.

Інші доводи касаційної скарги, наведені публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", зводяться до оцінки наявних у справі доказів, переоцінка та аналіз яких, в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входять до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на встановлене, постанова апеляційного господарського суду у справі підлягає залишенню без змін, оскільки підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 918/391/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.